C#m
Кажеш - все про мене знаєш ти,
F#m
Навіть, стіни мають очі тут.
C#m
Ну у кого вже навчилася?,
F#m
Дай йому мою сорочку, білу ту.
C#m
Ти така, як я, незламана,
F#m
Troubles saіd "hello", Joy saіd "peace and love",
C#m
Але там, де я себе запхав,
Ані психолога, ні шамана...
Після всього через що пройшли,
Починати знову все з нуля?..
Небо-небо, чуєш, небо, я земля,
Бо вже той день, коли
Ми зриваємося на крик,
І я не знаю тебе, я звик,
Якщо можеш без мене далі йти,
То підкажи, коли відпустить...
G#m
В руки твої, що очікують,
A
крізь валуни човен правлю,
G#m
Зі шкіри вистрибну списом,
C#m
стрілою наввиперед.
G#m A
Поряд в останній твій зойк,
H E
я себе поставлю,
F#m
Аби все знов розпочати,
зіграти наш спільний сет!
Припев:
C#m F#m
Посеред стиглої ночі, транслюють солодкі сни нам,
C#m F#m
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини.
C#m F#m
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти!
C#m F#m
Вибач, я більше не буду з бруду, ростити сталеві квіти!
C#m F#m
Посеред стиглої ночі, транслюють солодкі сни нам,
C#m F#m
А ми дивитись не хтіли, як квіти сталеві ростуть із глини.
C#m F#m
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти!
C#m
Вибач, я більше не буду з бруду, ростити сталеві квіти!
Так усе й влаштовано: тут зашив - там тече.
Якщо впав - встань знов, переклав на інше плече - пішов.
Брак людей, сутінки думок, поклади їм край.
Коли все ніяк - перевертай вініл, крути ще!
Куплені-продані, забуті-згадані,
Але не крадені сонячні наші дні - ні!
Різні, коли брудні, коли тендітні - ні!
Хочеш пробач, хочеш ізвіні - але
Ким тобі був, ким тепер став, ким була мені?
Ми були на все це згодні, прошу
Тільки не сьогодні, чуєш, тільки не сьогодні!
Я намагався навіть на горі бути ким я є;
Лиш мені моє, собі лиш своє -
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там, де спільну мову шукав з тобою.
В небі нічному серпневому
Наше придане.
Чому так довго минав,
Хто ховав, де ховалися?..
Вип'ю тебе по краплині -
І все дізнаюся:
Скільки на двох нам жетонів
В цій касі видано...
Припев
C#m
Але ось тут, прямо тут,
A
Між ребер з'явився порожній кут.
Я кричав, просив, благав: вважай
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Схибили раз - і все нанівець.
Так мій зошит зламав її олівець.
Так, я сильний, я вільний, але пустий.
Ти підкажи, коли відпустить?..
Припев 
